Середа, 17 червня 2009 13:09 |
Географія Ізраїлю часів Ісуса добре відома і може бути прослідкована за допомогою будь-якої Біблії, яка ілюструється відповідними картами. Сама "земля обітована" складалася з трьох головних областей.
 | Карта земель, які описує Біблія, з позначенням головних географічних об’єктів |
Північна область, Галілея – батьківщина Ісуса, розташована у вологій гористій місцевості, багатій лісами (згадаємо – батько Ісуса, Йосип, був теслею, теслярством займався й Ісус). На рахунок походження назви єдиної думки немає. Одна з поширених – на івриті вона означає "округ, провінція, територія". Зі всіх областей давнього Ізраїлю Галілея мала найбільш сприятливі для життя кліматичні умови.
Південніше від Галілеї розташована Самарія. Жителі Самарії, як і Галілеї, утворювали етнічно та релігійно відмінний від євреїв народ [4], якого євреї не змогли підкорити. В часи Ісуса ворожнеча між самаритянами та євреями була настільки напруженою, що не кожен єврей наважувався проходити через Самарію: місцеві жителі не тільки робили для них різні перепони, а інколи навіть били та вбивали їх. Назва походить від центрального міста – Самарії, яке у певний період було столицею Ізраїльського царства. Ранні християни пов’язували Самарію з Іваном Хрестителем, який, за переданням, був похоронений там у місті Себастія [5, розділ "Самарія"]. За іншою версією, назва Самарія походить від імені колишнього власника гори Шомрон, якого кликали Шемер [6, розділ "Самарія"].
Ще південніше від Самарії розташовувалась Юдея, головна єврейська область. Юдея була і є повною протилежністю північних областей – непривітна й безплідна, вона подібна до гористої пустелі з оазисами. Не зважаючи на це, саме тут був великий релігійний центр – Єрусалим, – духовний авторитет якого визнавали жителі і Галілеї, і Самарії.
Певний час Галілея та Самарія були об’єднані в Ізраїльське царство, а Юдея сформувала окреме Юдейське царство. Дослідники вказують на значні культурні, релігійні, соціально-політичні та етнічні відмінності між Галілеєю та Самарією (тобто саме Ізраїлем) з одної сторони, та Юдеєю – з іншої.
Північніше від "землі обітованої" розташовувались Ліван (на півночі)) та Сирія (з північного сходу). За даними "Єврейської енциклопедії" [5, розділ "Ліван"], назва "Ліван" походить, очевидно, від білого кольору засніжених вершин його гір (на івриті "лаван" – білий). Сирія мала центральним містом Дамаск, в свій час на її основі було створено Дамаське царство. Спочатку Дамаське царство було підпорядковане Ізраїлю, потім стало самостійним і відігравало помітну роль в регіоні.
З півдня біблійний Ізраїль дотикається до Червоного моря, через яке пророк Мойсей перевів євреїв, коли вони втікали з єгипетського полону.
Всі ці факти з біблійної географії загальновідомі, але мало знаний і практично не коментований в історичній літературі той факт, що біблійна географія має вражаючу схожість з географією Центральної та Східної Європи і прилеглих до неї територій у ранньому середньовіччі. Розглянемо ці паралелі детальніше, особливу увагу в географічних назвах приділяючи стійкому ядру приголосних.
Використані джерела
Останнє оновлення ( Неділя, 05 липня 2009 06:29 )