Свята земля: Україна

Топоніми територій з коренем "гал" розкидані по всій Європі: Галичина в Україні, Галіція в Польщі, Галіція в Іспанії, Португалія, Галлією колись називали північну Італію, всю альпійську та приальпійську територію, а також більшу частину Франції. Назва Галлія для позначення Франції була поширена в Європі до кінця XVII ст., її можна зустріти на картах тих часів.

На Русі існувало потужне Галицьке князівство із столицею – Галичем –, яке в період свого розширення мало виходи до Чорного моря та охоплювало значну частину сучасних України та Польщі. Як однорідне територіальне утворення Галичина проіснувала аж до початку 20 століття, проте і зараз топонім цей топонім широко використовується в українському суспільстві. Про колишню політичну вагу Галичини свідчить і той факт, що тривалий час столицею Польщі (у той час – одного з наймогутніших європейських королівств) був Краків – центральне місто Західної Галичини. У наш час Краків настільки багатий культурними пам’ятками, що його називають культурною столицею Польщі. Головне місто східної Галичини – Львів – і зараз є значним культурним та промисловим центром України.

Галицька земля у складі Русі в IX-XII ст. (*4)

Цікаво, що в Галичині зафіксовано також біблійний топонім "Галілея". Так, у Тернопільській області, в Чортківському районі є штучно насаджені лісові угіддя площею майже 2000 га, які називають "дачею Галілея". Походження цієї назви невідоме. Існують старі польські листівки з видом подільської Галілеї. За даними сайту [7], ліс у цій Галілеї був насаджений штучно у XV-XVI століттях з метою створити додатковий природний захист одному з місцевих замків.

У Румунії, на кордоні з Молдовою та Україною є повіт Галац, адміністративним центром якого є місто Галац, давня руська назва якого – Малий Галич (*5) – колишній центр Берладського князівства, у свій час залежного від Галицько-Волинських князів.

На території сучасної Туреччини колись було царство Галатія, яке існувало і за часів Візантії у вигляді провінції Галатія. Центром цієї провінції була Анкара – сучасна столиця Туреччини. В передмісті Константинополя було поселення Галата, важливий стратегічний об’єкт оборони столиці Візантії.

В цілому галли в період свого найбільшого розселення займали таку велику територію, що картографи інколи називали Європу Кельтією (кельти – інша назва галлів (*6)). Прикладом може бути карта 1638 року "Європа, або давня Кельтія" (*7) з атласу Герарда Меркатора.

Загальноприйнято вважати, що територія, яку займали кельти у Європі, тягнеться від півночі Іспанії через гірські масиви Альп та Карпат до української Волині [6, розділ "Кельты"]. Хоча ряд авторів (наприклад, [8]) розширюють територію кельтів до Балтійського та Чорного морів. А англійський антрополог Джемс-Коульс Причард [9] стверджував, що кельти мають східне – скіфське походження і їх розселення почалося головним чином з території правобережної України.

Фрагмент карти з атласу Герарда Меркатора "Європа, або давня Кельтія"

Таким чином, бачимо, що велика частина Європи від західного узбережжя Чорного моря до Франції носить топоніми, які залишилися від галлів-кельтів і може бути названа Кельтією (як на карті Г. Меркатора "Європа, або давня Кельтія") або, греко-римським чином, Галлією. Центральною зоною цієї території є Альпо-Карпатський регіон, у якому найповніше збереглося ім’я галлів: Галлія-Франція (західні Альпи) та Галіція-Галичина (Карпати) (*9).

Далі: "Самарія"

Примітки