Топоніми територій з коренем "гал" розкидані по всій Європі: Галичина в Україні, Галіція в Польщі, Галіція в Іспанії, Португалія, Галлією колись називали північну Італію, всю альпійську та приальпійську територію, а також більшу частину Франції. Назва Галлія для позначення Франції була поширена в Європі до кінця XVII ст., її можна зустріти на картах тих часів.
На Русі існувало потужне Галицьке князівство із столицею – Галичем –, яке в період свого розширення мало виходи до Чорного моря та охоплювало значну частину сучасних України та Польщі. Як однорідне територіальне утворення Галичина проіснувала аж до початку 20 століття, проте і зараз топонім цей топонім широко використовується в українському суспільстві. Про колишню політичну вагу Галичини свідчить і той факт, що тривалий час столицею Польщі (у той час – одного з наймогутніших європейських королівств) був Краків – центральне місто Західної Галичини. У наш час Краків настільки багатий культурними пам’ятками, що його називають культурною столицею Польщі. Головне місто східної Галичини – Львів – і зараз є значним культурним та промисловим центром України.
![]() | Галицька земля у складі Русі в IX-XII ст. (*4) |
Цікаво, що в Галичині зафіксовано також біблійний топонім "Галілея". Так, у Тернопільській області, в Чортківському районі є штучно насаджені лісові угіддя площею майже 2000 га, які називають "дачею Галілея". Походження цієї назви невідоме. Існують старі польські листівки з видом подільської Галілеї. За даними сайту [7], ліс у цій Галілеї був насаджений штучно у XV-XVI століттях з метою створити додатковий природний захист одному з місцевих замків.
У Румунії, на кордоні з Молдовою та Україною є повіт Галац, адміністративним центром якого є місто Галац, давня руська назва якого – Малий Галич (*5) – колишній центр Берладського князівства, у свій час залежного від Галицько-Волинських князів.
На території сучасної Туреччини колись було царство Галатія, яке існувало і за часів Візантії у вигляді провінції Галатія. Центром цієї провінції була Анкара – сучасна столиця Туреччини. В передмісті Константинополя було поселення Галата, важливий стратегічний об’єкт оборони столиці Візантії.
В цілому галли в період свого найбільшого розселення займали таку велику територію, що картографи інколи називали Європу Кельтією (кельти – інша назва галлів (*6)). Прикладом може бути карта 1638 року "Європа, або давня Кельтія" (*7) з атласу Герарда Меркатора.
Загальноприйнято вважати, що територія, яку займали кельти у Європі, тягнеться від півночі Іспанії через гірські масиви Альп та Карпат до української Волині [6, розділ "Кельты"]. Хоча ряд авторів (наприклад, [8]) розширюють територію кельтів до Балтійського та Чорного морів. А англійський антрополог Джемс-Коульс Причард [9] стверджував, що кельти мають східне – скіфське походження і їх розселення почалося головним чином з території правобережної України.
|
| |
![]() | Фрагмент карти з атласу Герарда Меркатора "Європа, або давня Кельтія" | |
Таким чином, бачимо, що велика частина Європи від західного узбережжя Чорного моря до Франції носить топоніми, які залишилися від галлів-кельтів і може бути названа Кельтією (як на карті Г. Меркатора "Європа, або давня Кельтія") або, греко-римським чином, Галлією. Центральною зоною цієї території є Альпо-Карпатський регіон, у якому найповніше збереглося ім’я галлів: Галлія-Франція (західні Альпи) та Галіція-Галичина (Карпати) (*9).
Примітки
4. Карту взято з атласу [12], розділ "Політико-географічне положення та історичний розвиток Української держави".
5. Згідно [6, розділ "Галац"].
6. Зауважимо, що із врахуванням структури приголосного ядра назви "галли" та "кельти" тотожні. При твердій вимові "ҐЛ" звучить практично так же як і "КЛ". Подібно до того як етноніми "русь" і "русичі" в давніх літописах часто означають одне і те ж, "гали" і "галати"-"кельти" також можуть бути варіаціями одного ряду.
7. Хоча укладачі атласу [10] і датують цю карту 1638 роком, але в цьому є певні сумніви: на ній зображено Трою в Анатолії на тому місці, де її вперше розкопав Г. Шліман в кінці XIX ст. (!!!). Тому, очевидно, в кращому випадку можна говорити про значно пізнішу копію з доповненнями до карти 1638 року. Можливо також, що вказана карта зображує уявлення авторів XIX ст. про давню Європу. Проте, питання датування карти для нас другорядне – важливо, що дослідники настільки підкреслювали роль галлів-кельтів, що всю Європу називали їх іменем.
8. Малюнок взято із сайту [7].
9. Цікаво, що із врахуванням можливої взаємозаміни звуків "л"-"р" ці назви стають дуже схожими: "альпи"-"арпи"-"к-арпа-ти". Назву "Альпи" найчастіше виводять від кельтського "alpa" – горб, височина. На Західній Україні Карпати також часто називають "кирпатими" горами, тобто "горбатими", що по смислу тотожно кельтському "alpa". Частину Карпат європейські картографи називали також "Бастарнськими Альпами".
Використані джерела
Останнє оновлення ( Неділя, 05 липня 2009 06:29 )









