Свята земля: Україна

Ще одним важливим географічним об’єктом, який часто згадується у Біблії, є ріка Йордан (євреї її називають "Ярден"). Питання про походження назви відкрите, так як у івриті важко знаходяться інші аналоги коренів цього слова. Найчастіше її пов’язують з назвою потоку "Дан", який, зливаючись з іншими потоками – Снір та Хермон, формує ріку Йордан. Проте, походження назви потоку Дан також невідоме.

Зате у Східній Європі всі найбільші ріки мають назви, сформовані на основі ядра "ДН": Дунай, Дністер, Дніпро, Десна, Дон, Донець Сіверський, Західна Двіна, Північна Двіна. І походження цих назв добре відоме: вони сформовані на основі давнього кореня "дон", яке означало ріку взагалі. Оскільки назви рікам дають народи, які проживають на їх берегах, то за ареалом поширення річкових назв на основі ядра приголосних "ДН" добре простежується територія народу, який їх назвав. Майже всі згадані ріки (крім Західної та Північної Двіни) належать до басейну Чорного моря, і всі вони протікають головним чином по споконвіку слов'янських землях. Назви ж "Західна Двіна" та "Північна Двіна" вказують відповідно західну та північну границю розселення східних слов’ян у певних частинах Європи.

Всі названі ріки протікають по території від Чорного до Балтійського та Білого морів, і за її межами назви на основі ядра приголосних "ДН" для великих рік не зустрічаються.

Якщо допустити походження слова "Йордан" на основі давнього кореня "дан" (ріка), то й значення назви стає прозорим: "Яр-Дан" – "велика, потужна, сильна ріка". Хоча для Ізраїльського Йордану ця назва також підходить погано: він за величиною не тільки не йде ні в яке порівняння із східноєвропейськими ріками, але й на Близькому Сході та прилеглих територіях є відносно невеликою рікою і сильно поступається Тігру, Євфрату чи Нілу.

При цьому у Східній Європі є ріки, назви яких справді підходять до розуміння "Йордану" як "потужної ріки". Це Волга, Дніпро та Дунай.

Волгу в давнину часто називали "Ра-рікою". Якщо у цій назві замінити слово "ріка" еквівалентом "дон", то отримаємо "Ра-дон"«"Яр-дон". Волга є найбільшою рікою Європи, тому назва "великої ріки" до неї добре підходить. Вона впадає у Каспійське море, яке в давнину називали також "Солоним", подібно до того, як біблійний Йордан впадає у Мертве (Солоне) море.

Волга на карті Себастьяна Мюнстера "Карта Тартарії, в давнину Скіфії", 1550 р. Біля Волги надпис латиною "Ріка Ра за Птолемеєм. Насправді русини називають її Волга, а татари (тартари) Ітиль"

Дніпро ж є "ярою рікою" за самою його назвою та характеристикою.

Справа у тому, що в українській мові (і не лише українській) слова на основі кореня "ПР" означають силу, прикладання сили, вищість. Наприклад – "праця", також назви дуже давніх видів праці: "прання", "прасування", "прядіння". Взагалі префікс "пре-" означає підсилення: "прекрасний" – дуже красивий, "пречорний" – дуже чорний. Префікс "при-" означає завершення діяльності ("прийти", "прилетіти") або її продовження ("приписати", "приліпити"). Префікс "пере-" показує стадію руху чи діяльності: "перелетіти", "перейти". В англійській мові "force" – "сила" (тут бачимо трансформацію ядра приголосних "ПР"«"ФР"), у давніх слов’янських літописах "пря" – битва. "Перуном" називали блискавку, військовий бог також мав назву "Перун". Таким чином, бачимо, що хоча в українській мові для позначення поняття сили використовується і корінь "яр" ("ярий", "ярість"), але корінь "пр" є головним і значно більш поширеним. Так, слов’янський аналог грецькому "архієпископ" – "преосвященник" ("первосвященник"), "архіважливий" – "преважливий" і т.д.

Таким чином, назва "Дніпро" розбивається на два кореня: "ДН" і "ПР". Перший означає "ріка" ("дан"), а другий – "сила, потуга". У назві "Ярдан" перший корінь ("ЯР") означає "сила", а другий – "ріка". Бачимо, що обидві назви рік за смислом повністю ідентичні, лише корені, які означають "силу" і "ріку", поміняні місцями.

Дніпро справді, як ніяка інша ріка мав право називатися "потужною рікою". У наш час внаслідок реалізації індустріальних проектів СРСР дніпровські пороги затоплені, проте свідчення очевидців, які їх бачили власними очима, показують, що пороги справляли незабутнє враження. Видатний дослідник життя та історії запорізьких козаків Д.І.Яворницький так описує дніпровські пороги [13]: "Хто не бачив порогів, хто не пробував переправлятися через них, той ніколи не зможе навіть уявити собі всього постраху і всього жаху, котрим обдає Дніпро навіть найсміливішого плавця по ньому. При вигляді страшної безодні, що вирує у дніпровських порогах, кров холоне у жилах людини, уста самі стискаються, серце мимоволі перестає битися... Уже здалеку можна відчути близькість порогів із того страшного шуму й стогону води, котра, вливаючись у проміжки між каменями порогів, сильно шумує, люто кидається з каменя на камінь і мовби у відчаї намагається вирватися з цих лабетів, мовби намагається проковтнути все своєю течією, схопити, потягти й забрати все своєю нестримною і нищівною силою. Особливо страшними бувають пороги в той час, коли на Дніпрі схопиться так звана смуга вітру... Цей порив викликає побоювання навіть безстрашних дніпровських лоцманів: вони відпливали від берега з барками й плотами лише в найтихішу погоду, коли вода у Дніпрі стоїть мов дзеркало й коли вона не ворухнеться жодним своїм струменем; але й серед такого затишшя нерідко й цілком несподівано зриваються смуги вітру, й тоді плавцям залишається одна надія — на Бога. Ось Дніпро спокійний і тихий; у його водах, як у чистому кришталевому дзеркалі, відбивається ясне, синьо-голубе й безхмарне небо. Та цей спокій оманливий. Не мине і кількох годин, як Дніпро почорніє, над ним дико завиє поривчастий вітер, і вмить уся поверхня води зловісно зачорніє, швидко захвилюється й закипить білою перловою піною. Найстрашнішим буває у таких випадках Дніпро в нічну пору!".

Мало яка інша європейська ріка могла справляти таке враження сили, як Дніпро у нижній течії, в районі порогів.

Цікаво також, що гунни називали Дніпро "Вар". Добавивши до цієї назви слово-еквівалент ріки "дан", отримаємо "Вар-дан". Греки місцевість у нижній течії Дніпра біля порогів називали "Гер", а цей корінь також зводиться до "яр" (*20).

Відомо також грецьку назву Дніпра – "Борисфен", яка часто зустрічається на картах XV-XVI століть. У світлі сказаного цю назву можна трактувати і як грецьку видозміну слов’янських коренів: "Бор-стен"«"Пр-дон"«"Яр-дон".

Проте, через нечіткість поняття "сильна ріка", в ролі "Йордану" може виступати і Дунай, і Дніпро, і Дон, і Волга – величезні ріки Східної Європи.

Як свідчать давні документи та карти, уявлення людей колись могло сильно відрізнятись від наших уявлень про природу тих чи інших географічних об’єктів. Так, на "Карті Росії" Якова Вілімовича Брюса та Георга фон Менгдена кінця XVII ст. на території Чорного моря показано "русла" Дніпра, Бугу, Дністра та Дунаю, які "зливаються" серед морських вод та "течуть" єдиним потоком через Босфор і Дарданелли, впадаючи в Середземне море. Очевидно, ця карта відображає давні уявлення про Босфор як про продовження великих причорноморських рік. При цьому біля цієї "морської ріки" міститься напис: "Потік Дунаю. Від гирл через Константинопольську протоку та Мармурове море в Середземне море притікає". Сприйняття західної частини Чорного моря як "ріки" могли виникнути через наявність тут Румелійської морської течії, яка направлена з півночі на південь. З її допомогою корабель, вийшовши, наприклад, із Дніпра чи Дунаю, міг потрапити до Константинополя, ніби пливучи за течією цієї могутньої "морської ріки". Сам Босфор та Дарданелли (*21) також нагадують ріку, оскільки через них вода постійно перетікає з Чорного моря в Середземне.

Таким чином, "Йорданом" могла бути навіть сукупність "справжньої" ріки, наприклад, Дунаю чи Дніпра, з Босфором-Дарданеллами.

"Ріка" у західній частині Чорного моря на "Карті Росії" Я.В. Брюса та Г.-фон Менгдена кінця XVII ст. Біля неї підпис латиною: "Потік Дунаю. Від гирл через Константинопольську протоку та Мармурове море в Середземне море притікає". Стрілкою проставлено напрям "ріки"

Далі: "Галілейське море"

Примітки