Свята земля: Україна

У давнину навколо Чорного моря існувала первісна прадержава, опис якої покладено в основу Біблії. Згодом цей інформаційний каркас обріс великою кількістю національних особливостей, і внаслідок цього набрав сучасного, суто азійського, "єврейського" вигляду. Ця прадержава містила два етнічно відмінних конкуруючих складових райони: північно-західний (Ізраїль, зараз в основному – Україна) та південно-східний (Юдея, зараз головним чином – Туреччина). Духовний центр (столиця) був розташоваий в районі Царгороду. Спочатку він належав Ізраїлю, потім в результаті експансії юдеїв був ними захоплений, проте ще довго зберігав статус "духовної столиці" для північного Ізраїлю. Предки сучасних євреїв, разом з предками інших навколочорноморських народів, входили до складу цієї прадержави і проживали в найбагатшому і найвигіднішому з точки зору торгових шляхів південно-східному районі (в тому числі і на території сучасного Ізраїлю, проте етнічний центр містився значно північніше). Згодом, після мусульманського завоювання, більшість "праєвреїв" були поглинуті агресивною ідеологією ісламу. Ті ж предки євреїв, які проживали у північному Причорномор’ї, попали в сферу впливу відносно віротерпимого християнства і зберегли свою національно-культурну ідентичність значно краще. У них (як і в українців) залишилась пам’ять про велике славне минуле, проте ці спогади були спотворені суто особистим, агресивно-"національним" сприйняттям, внаслідок чого євреї "присвоїли" собі всю давню історію, описану в Біблії. А зростання впливу єврейського капіталу в європейському політичному середовищі з XVI-XVII ст., яке співпало з поширенням книгодрукування, закріпило це спотворення і з часом зробило його загальноприйнятим.

Схоже, що Причорноморська прадержава об’єднувала під спільним управлінням різні народи, того біблійними "племенами Ізраїлевими" можуть виступати і неєвреї. Можливо, саме в цьому криється загадка "зникнення" десяти із дванадцяти Ізраїлевих племен. Адже народи не зникають: вони просто живуть за своїми споконвічними етнічними традиціями (і назвами), тому пошуки суто юдейських чи національно єврейських народів заздалегідь приречені на невдачу.

Три релігії, пов’язані спільним минулим – християнство, юдаїзм та іслам – зберегли свій погляд на давнє минуле. Жорсткий розподіл між цими релігіями виник після руйнування навколочорноморської прадержави, тоді ж "розділили" між собою вони і давні символи: хрест, півмісяць та шестикутну зорю. Раніше ці символи дуже часто зображувалися разом, утворюючи єдину смислову композицію.

	Один з козацьких прапорів. Християнський хрест, язичницьке сонце, мусульманський півмісяць та юдейська зоря зображені разом. На древку прапора розміщено православний хрест на півмісяці
	Леліва – старовинний родовий герб. Вперше згадується у документах XIV ст. Його використовували аристократи Білорусії, України, Литви і Польщі. Головні кольори, як і багатьох інших європейських гербів та прапорів – жовтий та блакитний. Схоже, поєднання цих двох кольорів відбиває дуже давню традицію, яка виходить за межі окремо взятої сучасної країни
	Герби гетьманів України (*46): Дмитро Байда-Вишневецький (1550-1563 рр.); Остафій Дашкевич (1399 р.); Петро Дорошенко (1665-1676 рр.); Іван Мазепа (1687-1709 рр.). Давні козацькі роди мали герби, які гармонійно поєднували у собі "мусульманський" півмісяць та "єврейську" шестикутну зорю або "християнський" хрест. При тому, що козаки були християнами і віддавали життя за віру Христову, воюючи з "бусурманами", а часто не жаліючи і євреїв
	Старий і сучасний герб Тернополя. Півмісяць і зоря. Видно трансформацію шестикутної зорі від вигляду квітки до сучасної інтерпретації – "зорі Давида"
	Герб давнього українського міста Теребовля, Тернопільська область. Півмісяць і три восьмикутні зорі
	Дуже багато старих православних та греко-католицьких церков увінчані хрестами, які розташовані на півмісяці

Таку картину можна побачити на козацьких регаліях, на гербах давніх козацьких родів, на старих церквах, а також у багатьох елементах народних традицій. Зокрема, у Західній Україні на Різдво можна побачити процесії колядників, які величають народження Христа та несуть на жердині "Зорю", що часто зображується у виді "єврейської" шестикутної зірки.

Поєднання цих трьох символів (хреста, півмісяця та зорі) у давній символіці може бути доказом того, що всі три релігії – християнство, іслам та юдаїзм – виникли з одного джерела. Оскільки ж юдаїзм ніколи не поєднував у собі всіх трьох символів, то він, очевидно, не є таким джерелом, всупереч загальноприйнятій та широко розрекламованій думці. Окремі елементи юдаїзму можуть мати дуже давні, архаїчні витоки, проте як сформована релігія він швидше за все виник значно пізніше, ніж прийнято вважати, – після розпаду навколочорноморської прадержави та її релігійної ідеології.

Ми вже бачили, що географія Причорномор'я та суміжних земель характеризується такими унікальними особливостями, як скупчення біблійних топонімів (у ранньому середньовіччі) та концентрація "малих" назв, які за грецькою традицією вказують на їх початковість. Але Причорномор’я вирізняється ще й тим, що до нього сходяться релігії одного витоку: християнство (з півночі та заходу), іслам (на півдні) та юдаїзм (саме в Україні, Білорусії, південній Росії та інших навколочорноморських краях до XIX ст. жила головна маса юдеїв). Саме Причорномор’я і є батьківщиною цих релігій.

Примітка