Свята земля: Україна

Виявляється, є й інші географічні свідчення про наявність у давнину навколо Чорного моря великого культурного центру. Територія Причорномор'я (як північного, так і південного) наповнена географічними назвами з епітетом "мала". Назва "Мала Русь" всім відома і свідчить, за середньовічною традицією, про її первинність відносно "Великої Русі" (з малого завжди виростає велике). Тим більше що за площею "Мала Русь" співрозмірна з площею "Великої Русі" (якщо від неї відкинути малозаселені і у наш час неслов’янські, неруські території).

Проте "Малою Руссю" справа далеко не обмежується. "Малою Польщею" називали сучасну Західну Україну та прилеглі території Польщі. Прикладом може бути карта із "Атласу Россійского" 1745 року. На ній зображено як "Малу", так і "Велику Полонію", причому "велика" не набагато більша за "малу". Із вказаної карти видно, що Мала Полонія безпосередньо прилягає до Волині (на заході) та Поділля (з південного заходу). Зрештою, і зараз у Польщі в тому ж місці є область, що називається "Малою Польщею". У цьому легко переконатися за допомогою географічного атласу.

Мала та Велика Польща. Фрагмент карти Європи з "Атласу Россійского" 1745 року

А на німецькій карті XX ст., яка зображує Польсько-Литовську державу в XVII ст., Мала Польща (яка включає і велику територію України) в кілька разів більша за Велику Польщу.

Мала та Велика Польща (відповідно Klein Polen та Gross Polen) на німецькій історичній карті XX ст. Видно, що Мала Польща в кілька разів більша за Велику

Південний схід України на багатьох картах називається "Малою Тартарією". Прикладом може бути карта кінця XVII сторіччя (Якова Вилимовича Брюса і Георга фон Менгдена). На ній видно як Pars Russia Minoris (частина Малої Русі), так і Tartaria Minor (Мала Тартарія). На карті Московії Ніколя Сансона (видання 1692 року, Париж) там же позначено Petite Tartarie (Мала Тартарія). На відміну від "Малої Тартарії", "Великою Тартарією" називали величезний простір, що охоплює сучасну Росію, частину Китаю, Афганістану, Пакистану, Індії та деякі інші прилеглі території (наприклад, карта 1706 року Гійома Деліля чи карта Ніколаса Вітсена 1714 року).

Мала Русь (Russia Minoris) та Мала Тартарія (Tartaria Minor). Фрагмент карти Росії Якова Вилимовича Брюса і Георга фон Менгдена (кінець XVII сторіччя)

Мала Тартарія (Petite Tartaria). Фрагмент карти Московії Ніколя Сансона (кінець XVII ст., Париж)

Проте перелік "малих" земель на території України буде неповний, якщо оминути таке яскраве історичне явище в історії Причорномор'я, як Скіфія. Принаймні у XVIII-XIX ст. Скіфію також поділяли на "малу" та "велику". Наприклад, російський дослідник донського козацтва Є.П.Савєльєв у своїй книзі [18] часто згадує за Малу та Велику Скіфію, маючи на увазі під першою причорноморську територію, а під другою – північніші землі. Підтвердження можна знайти й на старих географічних картах. Так, на карті Європи Каспара Фопеля 1566 року між Кримом та Доном зображено Scythia parua, що з латинської означає "Скіфія Мала". Повністю ж Скіфія на давніх картах займає велику частину Східної Європи та прилеглу частину Західної Азії. При цьому інколи назва "Тартарія" використовується як новий синонім для старої назви "Скіфія". Так, карта Сарматії Себастьяна Мюнстера 1544 року містить підпис Tartaria olim Scythia (Тартарія, у давнину Скіфія). До того ж на деяких пізніших картах назви "козаки" і "тартари" перемішані і заміняють одна другу. Ймовірно, і татари, і козаки стали в тій чи іншій мірі наступниками давніх скіфських традицій, зокрема військових.

Мала Скіфія (Scythia parua). Фрагмент карти Європи Каспара Фопеля 1566 року

Як бачимо, вся територія сучасної України складається з применшених назв: Мала Польща (захід України), Мала Русь (центр і північ), Мала Тартарія, Мала Скіфія (південь та схід). Ці регіони у різні історичні періоди частково перекриваються і повністю покривають територію України, а також включають регіони, в яких проживало багато українців: Галіцію в Польщі, Кубань у Росії та прилеглі райони Білорусі та Росії вздовж Дніпра на північ від Києва.

Звернемось тепер до південного Причорномор'я. На південь від Чорного Моря є півострів Мала Азія. Спочатку цю землю називали просто – Азія, але коли вказана назва поширилась на весь сучасний материк (який на деяких картах так і називається – "Велика Азія"), то початкову Азію почали називати "Малою Азією". І це ніколи не розглядалося як применшення чи другорядність території. Навпаки, саме у "Малій Азії" в свій час була могутня Візантійська (Східна Римська) імперія, потім – не менш могутня Турецька імперія.

До таких же полярних назв можна віднести і "Малу Вірменію", розташовану на сході півострова Мала Азія, та "Велику Вірменію" ще східніше від Малої. Наприклад, карта з "Географії" Птолемея видання 1597 року.

На захід від Чорного моря існувала Мала та Велика Мізія, які інколи ще називали Внутрішньою та Зовнішньою Мізією. Причому Внутрішня, або Мала Мізія, розташовувалась біля Чорного моря, а зовнішня (Велика) – далі на захід. Олександр Гваньїні у своїй "Хроніці Європейської Сарматії" так описує положення Мізій: "Малу Мізію нині називають Болгарією, у Великій Мізії тепер розташовані Сербія і Боснія" [11].

Тепер нанесемо на сучасну географічну карту всі перелічені вище "малі" та "великі" назви, і проставимо вектори напряму від "малих" до "великих" територій. Як видно з малюнка, ці вектори чітко розходяться від Причорномор'я у різні сторони. На наш погляд, це однозначно вказує на первинну територію (а саме – Причорномор'я), початкову "країну-яйце", з якої потім в різні сторони поширювався вплив на оточуючі землі. Інакше важко пояснити, чому в одному місці зібралося так багато "малих" назв, оточених ззовні "великими". Причому сама по собі територія Причорномор'я взагалі і України зокрема аж ніяк не справляє враження малості – величезні степи, ліси та ріки.

Загальна карта, що ілюструє напрям поширення від "малих" до "великих" земель

Як бачимо, знову навколо Чорного моря вимальовується контур земель, об’єднаний однаковим принципом формування географічних назв: у даному випадку "малими" країнами.

Згадані факти ще раз вказують на існування у давнину зв’язку між північним та південним Причорномор'ям, на який звертають увагу багато сучасних істориків. Як стверджує український дослідник С.Наливайко [29], землі навколо Чорного моря (з півночі – Скіфія, з півдня Мала Азія, зі сходу – Передкавказзя, з заходу Балкани) спрадавна населяли народи, взаємини між якими були настільки істотні, що дослідники умовно об’єднали їх в особливу етнокультурну спільноту, виокремивши Циркумпонтійську (тобто Навколочорноморську) зону як ареал винятково тісних міжетнічних зв’язків на антропологічному, етнічному, культурному та духовному рівнях. За даними численних історичних джерел, доля багатьох народів Малої Азії та Балкан переплелася з українськими теренами.

При цьому північне Причорномор'я (пра-Україна) дало надпотужний культуротворчий імпульс і привело до виникнення таких могутніх держав як Скіфія, Русь (і Росія), Польське королівство тощо. Не можна залишити поза увагою і те, що й зараз, після великої кількості історичних трансформацій, в сукупності вся "мала" територія північніше Чорного моря (Мала Польща, Мала Русь та Мала Тартарія-Скіфія) є етнічно однорідною, культурно пов’язаною і входить до єдиної держави – України. Це, на нашу думку, зайвий раз підтверджує ту тезу, що в давнину саме тут існував великий цивілізаційний центр, який дав поштовх для всіх оточуючих земель, але сам при цьому розпався.

Зауважимо також, що давня столиця Польщі – Краків – розташована саме у "Малій Польщі". Що й природно: якщо "Велика Польща" справді виникла з малої, то саме у "малій" повинен бути центр, із якого відбувалося початкове поширення культурного та політичного впливу. У наш час Краків називають культурною столицею Польщі. При цьому ряд дослідників відносять виникнення Кракова до тих часів, коли слов’янська спільнота була єдиною.

Аналогічну картину бачимо й відносно Русі. Початкова столиця Русі – Київ – розташована саме у "Малій Русі". І лише з плином часу в результаті росту самостійності підкорених північних територій виник другий політичний центр у сучасній Росії.

Далі: "Гіпотеза, підсумково"